Як технологічні компанії збирають дані?
Великі технологічні компанії, такі як Google, Facebook і Amazon збирають дані користувачів кількома способами. Ці дані можуть бути зібрані під час взаємодії користувачів із цими компаніями, як-от пошуки в Google, публікації на Facebook або покупки на Amazon. Дані також можуть бути зібрані зі сторонніх джерел, таких як маркетингові компанії, державні установи та соціальні мережі.
Зібрані дані можуть включати таку інформацію, як місцезнаходження користувача, відвідані веб-сайти, використані пошукові терміни, публікації в соціальних мережах, зроблені покупки та взаємодія з іншими користувачами. Технологічні компанії використовують ці дані для створення профілів користувачів, які можна використовувати для націлювання певної реклами на кожного користувача.
Однак збір даних технологічними компаніями викликає занепокоєння щодо конфіденційності користувачів. Користувачі можуть не знати, скільки даних про них збирається або як ці дані використовуються. Крім того, дані можуть бути використані для зловмисних цілей, наприклад для крадіжки особистих даних або кіберзлочинності.
У наступній частині статті ми розглянемо, як компанії використовують ці дані для створення цільової реклами та ризики, пов’язані з цією практикою.
Як великі технологічні компанії збирають наші дані?
Сьогодні ми використовуємо все більше технологій для наших повсякденних завдань. Смартфони, ноутбуки та планшети є частиною нашого повсякденного життя. Однак ці технології також збирають дані про нашу поведінку, уподобання та звички. Великі технологічні компанії використовують ці дані для створення цільової реклами для споживачів.
Великі технологічні компанії збирають ці дані з різних джерел, включаючи файли cookie, дані облікових записів та IP-адреси. Файли cookie — це файли, що зберігаються на наших комп’ютерах і містять інформацію про наші звички перегляду веб-сторінок. Інформація про обліковий запис включає інформацію, яку ми надаємо веб-сайтам під час створення облікового запису, наприклад наше ім’я, адресу електронної пошти та вік. IP-адреси — це унікальні номери, призначені кожному пристрою, підключеному до Інтернету.
Потім ці компанії використовують ці дані для створення цільової реклами для споживачів. Вони аналізують зібрані дані, щоб визначити вподобання споживачів і надсилають їм рекламу на основі їхніх інтересів. Наприклад, якщо споживач шукає спортивне взуття в Інтернеті, великі технологічні компанії можуть надіслати йому рекламу спортивного взуття.
Ці націлені оголошення можуть здатися споживачам корисними, але вони також викликають занепокоєння щодо конфіденційності. Споживачі можуть не знати про кількість даних, зібраних про них, або їм може бути неприємно використовувати ці дані для створення цільової реклами. Ось чому важливо розуміти, як великі технологічні компанії збирають і використовують наші дані, а також закони та правила, що регулюють конфіденційність.
У наступній частині ми розглянемо закони та нормативні акти щодо конфіденційності в усьому світі та порівняємо відмінності між країнами.
Як користувачі можуть захистити свої особисті дані?
Тепер, коли ми побачили, як технологічні компанії використовують наші особисті дані та як уряди та регулятори намагаються захистити нашу конфіденційність, давайте подивимося, що ми можемо зробити як користувачі, щоб захистити свої особисті дані.
По-перше, важливо знати, чим ми ділимося в Інтернеті. Соціальні мережі, програми та веб-сайти можуть збирати інформацію про нас, навіть якщо ми прямо не дозволяємо їм це робити. Тому ми повинні знати, якою інформацією ми ділимося в Інтернеті та як її можна використовувати.
Тоді ми зможемо вжити заходів для обмеження обсягу інформації, яку ми надаємо. Наприклад, ми можемо обмежити дозволи, які ми надаємо додаткам, не повідомляти наше місцезнаходження, використовувати адреси електронної пошти та екранні імена замість нашого справжнього імені та не зберігати конфіденційну інформацію, таку як наш номер соціального страхування або нашу онлайн-банківську інформацію.
Також важливо регулярно перевіряти налаштування конфіденційності наших облікових записів в Інтернеті, обмежувати доступ до наших облікових записів і пристроїв, використовуючи надійні паролі та ввімкнувши двосторонню перевірку.
Нарешті, ми можемо використовувати такі інструменти, як блокувальники реклами та розширення браузера, щоб обмежити онлайн-відстеження та збір даних рекламодавцями та технологічними компаніями.
Таким чином, захист наших особистих даних в Інтернеті є щоденною роботою. Усвідомлюючи, чим ми ділимося, обмежуючи обсяг інформації, якою ми ділимося, і використовуючи інструменти для обмеження онлайн-відстеження, ми можемо захистити свою конфіденційність в Інтернеті.
