Криза охорони здоров’я зіграла показову роль, прискоривши процеси трансформації діяльності та виробничого апарату, які для деяких вже працювали протягом багатьох років. Сфери діяльності, які задовольняють основні потреби, які часто неможливо перенести, мають суттєво розвиватися. У цьому контексті питання адаптації навичок завоював подальші місця в ієрархії пріоритетів. 

Деякі види діяльності, які занепадають, суттєво зменшують потреби в робочій силі, тоді як інші, які знаходяться в стадії розвитку або ще не структуровані, все більше шукають кваліфікований персонал, тому підготовлений. Однак, виходячи з вимірювання масштабу впливу кризи на економічну структуру в короткостроковій і довгостроковій перспективі, органи державної влади, професійні філії та компанії помітили прогалини в навчальних інструментах, доступних для підтримки цього фонового руху. Сьогодні існує багато систем, зокрема останні, такі як перепідготовка або підвищення по службі за програмами роботи-навчання (Pro-A). Але небагато тих, які дозволяють міжгалузеву професійну мобільність.